Як правильно скористатися правом на відмову від дачі показань або пояснень

 «Язык мой — враг мой»: прежде ума рыщет, беды ищет. Язык мой - враг мой: прежде ума (наперёд ума) глаголет. В.И. Даль, «Пословицы русского народа», 1989 г.

Таке словосполучення майже в 100% справджується при допиті свідка, підозрюваного, обвинуваченого, якщо такий допит веде досвідчений слідчий, прокурор. Більше того, особа перехилювавшись або повіривши в благородність слідчого, прокурора (який звичайно не використає показання проти особи), самі створювали підстави для притягнення себе або своїх близьких, родичів до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Вказана конституційна гарантія не завжди озвучується, або пояснюється особам, яких допитує слідчий, прокурор. Якщо ж, навіть, слідчий, прокурор пояснить суть даного права, то обов’язково одразу зауважить, що відповідно до ч. 1 ст. 385 Кримінального Кодексу України відмова свідка від давання показань … - караються штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Крім того, слідчий, прокурор також повідомить про ст. 384 КК України про завідомо неправдиве показання, яке має більш серйозне покарання.

Що необхідно знати про ст. 63 Конституції України.

1). Особа, незалежно від того який статус вона має (свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний тощо), має право відмовитися давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України близькі родичі та члени сім'ї - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Фактично особа має право відмовлятися давати показання або пояснення з будь-якого приводу, який хоч якимось чином стосується або може стосуватися його особисто, близьких родичів та членів сім’ї.

2). Слідчий, прокурор може погрожувати застосувати до свідка кримінальну відповідальність за відмову дати пояснення чи показання, оскільки інформація, яка їх цікавить, нібито не стосується особи, яку опитують чи допитують. Проте це виключно шантаж, оскільки визначення що саме стосується особи, її членів сім’ї або близьких родичів є суб’єктивною оцінкою та не може бути підставою притягнення до кримінальної відповідальності.

3). Особа при допиті може і не пам’ятати якихось подробиць або взагалі не пам’ятати якихось обставин, що також не є відмовою від давання показань.

4). Особа, взагалі, незалежно від статусу, може відмовитися давати показання без участі адвоката та наполягати на реалізацію права на захист, яким наділений будь-хто, будь-то свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений чи то підсудний.

5). Крім того, новий Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає безпосереднє дослідження доказів, що означає, щоб особа не повідомила слідчому, прокурору підлягає безпосередній перевірці в суді. А отже, якщо особа злякалася, перехвилювалася і надала якусь інформацію, яка була отримана під певним тиском людей, обставин, стану здоров’я, вона в будь-якому випадку буде опитана в суді і саме покази, які будуть надані в суді мають безпосереднє значення.

Довідково:

Згідно абз. 2 п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» пропонуючи підсудному дати пояснення щодо пред'явленого обвинувачення та відомих йому обставин справи, суд має одночасно роз'яснити йому, а також його дружині чи близькому родичу зміст ст. 63 Конституції. Якщо під час проведення дізнання чи попереднього слідства підозрюваному, обвинуваченому, його дружині чи близькому родичу цього не було роз'яснено, показання зазначених осіб повинні визнаватися судом одержаними з порушенням закону, що має наслідком недопустимість їх використання як засобів доказування.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Голованя Ігоря Володимировича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) від 30 вересня 2009 року N 23-рп/2009 Справа N 1-23/2009 згідно з Конституцією України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом (частина перша статті 63). Конституційний Суд України відзначає, що кожній особі, зокрема свідку під час допиту в органах дізнання чи досудового слідства та особам при наданні пояснень у державних органах, має бути забезпечена реальна можливість отримувати правову допомогу для захисту від можливого порушення права не давати показань або пояснень щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, які можуть бути використані у кримінальному процесі для доведення обвинувачення зазначених осіб. Такий висновок підтверджує і практика Європейського суду з прав людини: у рішеннях "Яременко проти України" від 12 червня 2008 року, "Луценко проти України" від 18 грудня 2008 року та "Шабельник проти України" від 19 лютого 2009 року суд визнав, що використання показань осіб, які вони давали як свідки без участі адвоката чи іншого фахівця у галузі права, для доведення вини у вчиненні злочину ними (свідками) або їх співучасниками є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.